Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!
Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.
Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.
Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.
Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.
- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?
Тип поковиркався та відповів:
- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?
А я йому:
- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.
Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.
Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.
- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!
А я засварив його:
- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?
Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"
Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.
Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.
- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?
І я відповідаю:
- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.
Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.
Итак, дорогие мои, началось все с моего закладчика, который всегда подкидывал мне такие интересные штучки. Сказал, что теперь у него появился законный кодеин, и я, конечно, сразу же согласился прикупить пару сиропчиков. Ведь я наркоман-рэпер, и без кайфа в жизни никуда, братик!
Так как забыл взять с собой машину, пришлось проехаться на метро до места встречи с этим кайфовым варщиком. Короче, он дал мне две замечательные фляжки с кодеином. Это был мой рай на земле!
Но тут пришла идея, чтобы как следует насладиться этим дутым сиропчиком, дай я сходил на какое-то тупое ток шоу, где можно поднять шумиху и показаться перед камерами. А может, еще и наркоту нагнул? Ведь наша молодежь любит все такое экстравагантное и грязное.
Забивал я в поисковике "глупое ток шоу с наркоманами", и какой-то сайт выкинул мне такую свежую релашку. "Тупица-шоу" – вот то, что мне нужно! Прямо через даркнет я отправил им свою заявку с кратким описанием моей идеи.
Через пять минут мне уже писали, что мол, "ты известный боец и мы бы хотели устроить подобный каткоманджаро с тобой". Ну, тут я долго не думал и согласился.
Следующий шаг – подготовка. Я сразу же обратился к своему маконге, дабы он подготовил меня к глупому шоу. Ну, ведь я не просто так рэпер, нужно круто выглядеть и быть в форме, чтобы всех удивить.
Маконго назначил мне жесткую тренировку каждый день: бег, отжимания, приседания и все такое. Поэтому все мои друзья стали называть меня Топотушки – ведь я всегда был в состоянии возбуждения и полон энергии.
На следующий день я уже готовился прямо на съемочной площадке. Меня встретил продюсер, парень в очках и с цепью на шее. "А я, значит, твой главный герой", – сказал я ему улыбаясь. Вроде симпатичный малый – и я сразу понял, что нам будет весело работаться вместе.
Продюсер сказал, что для создания эффекта настоящего наркомана пойдет все, что угодно. Даже самую тупую и глупую рекламу мы сняли вместе. Заставили меня рассчитывать деньги на стоп-кране в магазине и там же спрятать свои фляжечки с кодеином. Но все это была часть представления, и я был готов на все ради славы!
Время настало, и мы с продюсером отправились в студию. Там были куча камер, персонал и зрители. Все говорили какие-то сложные слова типа "рейтинги", "прямой эфир" и так далее. Честно говоря, я ничего не понял, но я был готов стать звездой и порадовать публику.
Вот и началось это тупое шоу! Мне задавали кучу глупых вопросов, на которые я не мог отвечать без всяких допингующих средств, чтобы выглядеть гениально. Я произнес пару парочек со своими текстами – и зал начал кричать мое имя! Это было потрясающе! Я даже не помню, сколько раз они повторяли "Топотушки, Топотушки"!
Но самое интересное было еще впереди. Мой товарищ продюсер мне шепнул, что они приготовили сюрприз в конце программы. Это был мой момент!
Наконец-то настала моя очередь, и я попал на сцену. Там стояло два кресла, а рядом стояла девушка, которая решила что-то провести со мной. Вот она и сказала: "Топотушки, мы решили сделать тебе сюрприз! Сегодня мы предлагаем тебе попробовать нашу новую замечательную мульку – эфедрон!"
Я был в шоке. Этого я точно не ожидал. Мне даже стало жалко своих двух фляжек кодеина, которые лежали как память о моих предыдущих подвигах. Но я решился, свернул рукав, и девочка аккуратно сделала мне инъекцию.
Я не знаю, что произошло дальше. Я вспоминаю только быстрые и жесткие кадры с этого момента. Но вот уже утро, и я просыпаюсь в своей постели, окутанный смутной пеленой прошлого дня.
Да, друзья, я участвовал в этом глупом ток шоу и испытал вкус нового наркотика. Это была настоящая адская поездка! Но теперь мне стало понятно, что все эти шоу не более чем спектакль, где никто не думает о нашей настоящей жизни и наших проблемах.
Итак, я решил остаться самим собой - простым наркоманом-рэпером, который живет своими правилами, не заботясь о пустых блестящих огнях шоу-бизнеса. Хотя мои друзья все равно будут называть меня Топотушки😅
Вспомнилось давнее кредо моей судьбы: "Наркотики - злое развлечение! Но приятное! Я в своем дурном мире!"